В Україні селекція почала розвиватися наприкінці ХІХ ст., коли виникли перші станції для селекції цукрового буряку й інших сільськогосподарських культур. У 30-х роках ХХ ст. селекція зазнала занепаду, також занепад відбувся під час Великої Вітчизняної війни. Згодом науково-дослідницькі установи селекції було знову відбудовано і значно поширено.

Українські селекціонери створили низку нових сортів сільськогосподарських культур: озимої й ярої пшениці, кукурудзи, ячменю та інших зернових, гороху, соняшнику, цукрового буряку, зернобобових, технічних і кормових культур, картоплі, городини, тютюну, овочів, винограду тощо.

 Основними методами селекції є: штучний та масовий добір; гібридизація.

Штучний добір - це вибіркове допущення до розмноження тварин, рослин або інших організмів із метою виведення нових сортів та порід, які володіють бажаними якостями.

Масовий добір - вибраковування усіх особин, що за фенотипом не відповідають породним або сортовим стандартам; його значення - збереження сталості породних та сортових якостей.

Гібридизація - це схрещування (поєднання генетичного матеріалу) різнорідних організмів із метою одержання якісно нових, кращих нащадків (гібридів). Гібриди утворюються в результаті статевого процесу або поєднання нестатевих клітин.

Гібридизація - це процес, на основі якого виникає і реалізується комбінативна мінливість, яка є одним із факторів еволюції.

Гібридизація може відбуватись у межах одного виду (внутрішньовидова) і між особинами різних видів (міжвидова або віддалена). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспорідненим.

Споріднене схрещування, або інбридинг (від англ. in - в, усередині та breeding - розведення),- це схрещування організмів, що мають безпосередніх спільних предків. Інбридинг може бути більш та менш тісним (залежно від ступеня спорідненості організмів). Найтісніший інбридинг спостерігається серед самозапильних рослин і самозаплідних гермафродитних тварин. В організмів із перехресним заплідненням тісний інбридинг відбувається при схрещуванні братів

і сестер, батьків та їхніх нащадків тощо. Це призводить до появи гомозигот.

У результаті інбридингу відбувається ослаблення або навіть виродження нащадків, оскільки в таких гомозиготних організмів збільшується ймовірність фенотипного прояву летальних чи сублетальних рецесивних алелів. Отже, тісний інбридинг часто призводить до появи організмів із різноманітними спадковими аномаліями. У селекції споріднене схрещування застосовують для отримання чистих ліній. Інбридинг дає можливість дістати цінні ознаки в гомозиготному стані і закріпити їх серед нащадків.

Неспоріднене схрещування, або аутбридинг (від англ. out - поза та breeding - розведення),- гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв'язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорідненими вважають особин, у яких немає спільних предків принаймні протягом попередніх шести поколінь. Аутбридинг застосовують для поєднання у потомстві цінних властивостей, притаманних різним лініям, породам чи сортам. При аутбридингу

в кожного наступного покоління підвищується гетерозиготність нащадків. Це пояснюється тим, що із зменшенням ступеня спорідненості організмів зростає ймовірність наявності в них різних алелів певних генів.

У разі неспорідненого схрещування часто спостерігається явище гетерозису. Гетерозис повною мірою виявляється в першому поколінні гібридів, однак у наступних, унаслідок розщеплення ознак та переходу частини генів у гомозиготний стан, його ефект слабшає і до восьмого покоління сходить нанівець. У рослин гетерозис можна закріпити вегетативним розмноженням, подвоєнням числа хромосом або партеногенезом.

Явище гетерозису широко застосовується в сільському господарстві, оскільки воно значно підвищує продуктивність (наприклад, у кукурудзи - до 20-25 %). Ефект гетерозису добре виражений в овочевих культур (цибулі, томатів, огірків, баклажанів, буряків тощо). У тваринництві схрещування між різними породами прискорює ріст і статеве дозрівання, поліпшує якість м'яса, молока тощо.

Віддалена гібридизація - схрещування особин, які належать до різних видів
і навіть родів із метою поєднання у гібридів цінних спадкових ознак представників різних видів.

При віддаленій гібридизації гібриди часто є стерильними (не дають нащадків). Уперше методику подолання стерильності міжвидових гібридів у рослин розробив
у 1924 р. Г. Д. Карпеченко на прикладі гібрида капусти та редьки, який за своїм фенотипом займав проміжне положення між відповідними фенотипами батьків.

Якщо в рослин міжвидові гібриди можна розмножувати вегетативно, то у хребетних тварин, як вам відомо, вегетативне розмноження неможливе. Розмножують складні міжвидові гібриди за допомогою методів клітинної інженерії. Зокрема, новий організм вирощують з окремих гібридних соматичних клітин. Цей метод дістав назву клонування.

Селекція рослин. Центри походження й різноманітності культурних рослин.

Виявлення центрів походження і різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме потрібно шукати вихідний матеріал для селекційної роботи.

2.Зараз ви переглянете презентацію та будете заповнювати таблицю «Центри різноманітності та походження культурних рослин»,